Види та символіка вишивкового орнаменту. Автор Настасія Марусик - Жмендак для «Час і Події"

оригінал взяла ТУТ http://www.chasipodii.net/article/5610/

Символіка орнітоморфного орнаменту

Продовження

(початок в № 17, 20, 24, 29, 31)

Oрнітоморфний орнамент (від грецького "орніс" - птах) являє собою зображення стилізованих птахів (потят) - символу людської душі, символу сім'ї, кохання, вірності. Наші предки з давніх-давен поділяли птахів, як і ангелів, на чистих - божих, добрих, райських (голуб, ластівка, журавель, лебідь, жайворонок, вівсянка, волове око, лелека, півень, соловейко), та нечистих - диявольських, злих (ворона, ворон, галка, грак, сорока, яструб, сова, сич, пугач). В зимову пору райські птахи, разом із душами праведників, живуть на верхівці світового Дерева життя, що росте у вирію (раю). Тому й не дивно, що на наших вишиванках зустрічаються тільки божі птахи. З птахами пов'язана величезна кількість приказок, легенд і повір'їв, вони є персонажами багатьох фольклорних пісень та стародавніх колядок:

Ой прилетіли три райські пташки,

Гой дай боже, три райські пташки.

Стали довбати тай з вина вершки,

Гой дай боже, та й з вина вершки...

Навесні, коли відчиняється небесна брама, перелітні птахи - вісники богині весни, наповняють своїм співом ліси і поля.

За старовинною легендою однієї лютої зими божі птахи не встигли вилетіти у вирій і стали гинути. Люди відігріли їх у своїх оселях та відпустили на волю. Повернувшись з вирію, в знак подяки людям, птахи принесли весну і дивні яєчка, в яких зароджується життя. Відтоді перед Великоднем люди почали писати писанки, що мають чарівну магічну силу життя, щастя, любові, достатку.

Сорочка жіноча.Кін.ХІХ ст. Буковина. Фонди ЧМНАП

Пташина символіка досить часто зустрічається в українській народній вишивці, особливо на дівочих та весільних рушниках. На родинних рушниках птахи сидять по обох боках Дерева життя при корені, середині стовбура і верхівці, символізуючи міцність та незнищеність роду.

Г о л у б - Дух Святий, посередник між Богом і людьми, птах грому, блискавки та вогню. У стародавніх колядках розповідається, як голуби допомагають Господу створити світ:

Коли не було з нащада світла,

Тогди не було неба і землі,

А но лем було синєє море.

А серед моря зелений явір.

На явороньку три голубоньки.

Три голубоньки радоньку радять,

Радоньку радять, як світ сновати:

- Та пустимося на дно морськеє,

Та дістанемо дрібного піску -

Дрібний пісочок посіємо ми,

Та нам ся стане чорна землиця.

Та дістанемо золотий камінь -

Золотий камінь посіємо ми,

Та нам ся стане ясне небонько,

Ясне небонько, світле соненько,

Світле соненько, ясний місячик,

Ясен місячик, ясна зірниця,

Ясна зірниця, дрібні звіздочки...

Фрагмент рукава сорочки. Кін. ХІХ ст. Буковина. Фонди ЧХМ

Пара голубів - символ Божого духа, який єднає душі молодят для очищення і продовження життя на білому світі. Пара голубів, як вічний символ чистоти і вірності, притаманна весільній символіці багатьох народів світу. Голуб є основним символом шлюбно - обрядових дійств українців. Фігурками голубів із тіста оздоблюють весільний каравай.

На дівочих рушниках голубів вишивали тільки в парі - голівками один до одного. Частіше всього їх вишивали на нижніх гілках, при основі Дерева життя - символу продовження роду.

Фрагмент рукава сорочки. Сер. ХХ ст. Буковина. Фонди ЧХМ

Ж а й в о р о н о к - божий птах, що прилітає із вирію одним із перших, приносячи на поля весну. Жайворонок згадується у прадавніх замовляннях на врожай льону: "Як жайворонок високо літає, так щоб і льон твій високий був!"

В стародавній легенді про походження жайворонка говориться: "Бог підкинув в небо грудочку землі, яка перетворилася в маленьку пташечку". Згідно з легендою жайворонок разом із ластівкою, виймали дзьобиками колюче терня із вінка розп'ятого Христа.

Фрагмент сорочки. Кін.ХІХ ст. Буковина. Фонди ЧМНАП

В березні наші предки святкували свято жайворонків - сорочини. До схід сонця із тіста випікали сорок пташок. Молодь виходила на пагорби та поля і підкидала пташок якнайвище, промовляючи: "Весно красна, прийди з льоном високим, коренем глибоким, пишними хлібами, божими пташками". При цьому дівчата закликали жайворонків та солов'їв, а хлопці - зозуль та ластівок.

Чернівецький музей народної архітектури та побуту (ЧМНАП). Хата бідняка

Л а с т і в к а - "чиста" пташка, наділена жіночою символікою, уособлюючи душу матері. Ластівка - символ щастя, символ парування двох молодих сердець. Тому звите під стріхою ластів'їне гніздо було добрим знаком для оселі та родини. У своєму дзьобику ластівка приносить із теплих країв весну, про що співається у стародавній буковинській щедрівці:

Щедрий вечір-щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Сіла собі на віконце,

Та й зачала щебетати,

Газду з хати викликати...

Фрагмент сорочки. Поч. ХХ ст. Буковина. Колекція автора

Згідно із легендою, ластівкою стала мати, яка не дочекалася сина з війни. Тому пір'я ластівки від туги та жалю має чорний колір. А на грудях - біла хустинка, щоб витирати заплакані очі.

За народним повір'ям не слід руйнували ластів'їне гніздо - блискавка спалить хату, або грім уб'є. Хто візьме в руки яєчка, чи малих ластів'ят - обличчя покриється ластовинням (веснянками).

Душа покійника кружляє ластівкою над подвір'ям. Восени ластівки ховаються в криницях, тому криниць в цю пору не чистили. Вважалося, що звідти, через підземне царство, їм ближче летіти до вирію.

Фрагмент сорочки. Поч.ХХ ст. Буковина. Фонди ЧКМ

З о з у л я одна із найбільш "міфічних" пташок, адже вона пророкує тривалість життя людини. Зозуля кує від Благовіщення до свята Купала. Після цього, коли появляється колосся ячменю, зозуля перестає кувати. В народі кажуть, що вона "подавилася" ячмінним колосом. Зозуля щедро оспівана в буковинських родинно-побутових піснях.

Досить часто зозулю вишивали на дівочих рушниках не в парі, сидячою на гілці калини, адже про неї говорять: " Як до Петра зозулі кувать - так і до осені дівці гулять".

За стародавнім повір'ям у зозулі зберігаються золоті ключі від вирію, тому вона відлітає туди першою і повертається останньою.

С о л о в е й - символ весняного бога-громовика. Разом із зозулею, соловейко приносить весну в ліси та гаї, пробуджуючи своїм співом кохання. Соловей найулюбленіший птах богині Лелі - володарки краси, кохання та весни. Леля з'являється навесні разом із райськими птахами, приносячи молодим любов та одруження, господарям тепле літечко - на добрий урожай, а літнім людям тепло та відпочинок. За народним повір'ям, соловейко починає співати, коли нап'ється води із березового листя. Від того співу розцвітають сади, буяє весна та кохання. З початком відцвітання садів помалу затихає солов'їна пісня.

Сорочка жіноча. Поч. ХХ ст. Буковина. Фонди ЧХМ

На дівочих рушниках солов'я вишивали непарно, бо "соловей щебече, собі пару кличе".

С и н и ц я - вісниця добра. Люди принаджують синиць годівницею до своїх вікон, адже "синиця не багато їсть-п'є і весело живе". Якщо синиця стукає в шибку - чекайте гостей. Зображення синиці на вишивках асоціювалося з вирощуванням коноплі, з полотном, з усією рукодільною роботою, пов'язаною з нитками.

П а в а - пташка з неймовірно красивим пір'ям. Саме через своє пір'я вона вважається символом розквітлої молодості. Пава - птах сімейного життя, який несе в собі сонячну енергію. В деяких регіонах України пір'я павича вплітали в весільний вінок. Пави згадуються у стародавніх буковинських колядках:

По горі-торі пава літала,

Гой дай боже. (співається після кожного рядка)

Пава літала, пір'я роняла,

Гречная панна на ім'я Ганна,

Пір'я збирала в шириньку клала,

З шириньки брала, віночок плела,

Віночок плела, на голову клала.

Фрагмент сорочки. Поч. ХХ ст. Буковина. Колекеція автора

На весільних рушниках пави зображувались фантастичними. Вони поважно розсідали по обох боках райської частини Дерева життя - на її верхівці. Здебільшого вони мають над собою вінець чи корону - образ Божого благословення.

С о к і л - символ бога Рода. Сокіл-Род - першоптах, народжений із сльози Всевидючого ока. За віруваннями наших предків у сокола має здатність перетворитися прародитель світу могутній бог Род. Сокіл-Род зніс яйце, з якого зародився Всесвіт. У стародавніх колядках про створення світу оспівується сокіл, який сидить на вершечку Світового дерева і в'є собі гніздо. Знизу обвиває його барвінком, обкладає тереном. Всередині вимощує калиновим цвітом а верхню частину - чистим золотом. На гілках дерева сидять зозулі та ластівки, рояться бджоли. Під деревом - лисиці та бобри. З гілок дерева капає роса, з якої виникають чисті криниці.

В буковинських народних піснях сокіл виступає єдиним свідком, який несе вісточку матері від сина, чи дружині від чоловіка.

Наші предки вважали сокола посередником між світами, ніби він переносить душі померлих у потойбіччя.

П і в е н ь - чарівний птах бога Сонця, вартовий Всесвіту, який своїм регулярним співом будить Сонце. В народі кажуть, що перший спів півня проганяє злих духів, другий - мерців а третій - відьом. Вважалося доброю прикметою в новозбудовану оселю впускати першим півня. Півень відвертає від оселі грім та блискавку, тому рушники чи писанки, на яких зображений півень, клали під кут хати.

Важливу роль у народних повір'ях відігравав колір пір'я півня. Білий півень - символ живого вогню, символ Сонця, чорний - символ підземного царства, нечисті, смерті. Сірий півень символізує світанок а червоний - ранкову зорю. Багато предметів із зображенням півня знайдено при археологічних розкопках.



Увага! Схеми автентичних візерунків, майстер-класи з вишивки і традиційного крою  від майстрів з різних куточків України та блог чекають на вас новому офіційному сайті https://www.prekrasastudio.com/ Запрошую!