Серпанковий стрій, вікова майстерність.

Унікальний старовинний одяг українок.

Музейні експонати як світ що за вікном. Він такий що хочеться до нього доторкнутись, поглянути на виворіт, порахувати ниточки, посмакувати віковою майстерністю. Майстри мене розуміють :) Ціную кожну мить, коли зустрічаюсь з рукотворною спадщиною нашого народу і неймовірну тішусь можливості розгледіти найдрібніші деталі.

Сьогоднішні фото з фондів Національного музею українського декоративного мистецтва, старовинний серпанковий стрій і намітка. Серпанок це тонка, досить розріджена   тканина яку можна вважати прототипом сучасних фатину, вуалі, марлі. Це виключно жіноча тканина. Її використовували під час весільних і поховальних обрядів, релігійних свят, при пологах, у перший день жнив, обдаровували рідних. На початку ХХ століття ніде на території України, крім історичної Волині, серпанку вже не виготовляли. На сьогодні в Радивилові відродили виготовленння серпанку. Погляньте як виглядає старовинний лляний серпанок якому понад 100 років, фото подолу:

Килимок зі Східного Поділля. Вінничина

Отримала дані про походження цього барвистого дива,  дуже радію з того. Килимок 40-х років минулого століття з с.Вільшанка Вінницької області, майстриню звали Фрося. Хочеться, щоб було збережено і досліджено якомога більше таких рукотворних скарбів нашого Народу. Низький уклін майстрам, що творили ці скарби.

Пташка…

А вірніше, квітка :)

Казюкас. Вільнюс. Березень

Ярмарка Казюкаса (лит. Kaziuko mugė) яка  щороку збирає майстрів з  усієї Литви і багатьох країн Європи на початку весни. Це неймовірна подія для майстрів і поціновувачів ручних виробів. Вражена цьогорічною!!! Безмежний асортимент на найвибагливіший смак і  живе спілкування з мастрами. Цього року майстрів приїхало біля трьох тисяч, всі центральні вулиці перетворились на торгові  ряди. То ж подивитись було на що:

Історія цієї  грандіозної ярмарки сягає Великого князівсьтва Литовського  XVII століття. І до нині в майстрів вважається, якщо гарно спродаєшся, то весь рік пройде успішно. То ж на ярмарку готують найкращий крам:

Традиційний одяг Литви

Ще одне моє відкриття…. Коли в традйційному одязі інших країх впізнаєш рідні візерунки, прадавні техніки вишиття, ткання…. розумієш, що не ту історії ти вчив. Я не історик  і не експерт.  Я та, хто безмежно захоплений красою і багатством наших традиційних ремесл, віковою майстерністю. Cпоглядаючи Світову культурну спадщину, розумієш про наш внесок, нашу унікальність і нашу схожість, про  місце  України в Світі…. 

Шануймося, бо ми того варті!

Килими Східного Поділля.

А ви бачили колись старовинні килими Вінничини? Я - ні. Ще одне моє відкриття багатства нашої майстерності. Вражена. Як свого часу, рушниками Східного Поділля. Надзвичайно соковиті, гармонійні, теплі:

 багаті кольорами і квітами...

Встигла :))) Старовинна техніка вишивки в сучасних аксесуарах.

Планувалась сумка на осінь. То ж плани треба ставити чіткіше, про точні дати не забувати, бо і 30 листопада теж ще осінь :)) Сьогодні вигуляла під дощем свою нову конопляну  торбу шиту вовною:

Візерунок Східного Поділля  за схемою від  Lidiya Bebeshko Art шитий поверхницею (морщінка, кафасор)

Вишилось. Виткалось

Пів справи зроблено - заготовки готові. Залишилось зібрати все до купи і буде обновка! Вишивка в техніці кафасор (морщінка, поверхниця) напіввовною по  сучасному конопляному полотні. Ткання на бердичку:

Візерунок вишивки зі збірки Lidiya Bebeshko Art 

Увага! Схеми автентичних візерунків, майстер-класи з вишивки і традиційного крою від майстрів з різних куточків України та блог чекають на вас новому офіційному сайті https://www.prekrasastudio.com/ Запрошую!

Крайка барвиста :)

Підбираю кольори і візерунок для наступного ткання. Виклала клубочки на видному місці  і поглядаю на них цілий день: то добавлю колір, то заберу….  Переглядаю свої фотоархіви. Додивляюсь до деталей:

Ці були представлені в рамках проекту "Витоки" з колекції Ю.Мельничука 

Осіння крайка антидеприсант :)))

Дівчача забаганка :)
Коли на вулиці по осінньому прохолодно, сиро і  сумно….. коли  місто, в день тиші перед виброрами,  прикрашають як герпіс політичні  бігборди-заклики((((( 
А з затишної оселі таки потрібно вибиратись, то хочеть одягнутись тепленько і яскраво. Строкату шапочку і шалик, щоб непремінно з вовни, і щоб там червоного-помарачевого-сонячного-жовтого кольору по більше! Або ж підперезатись крайкою! І,  усміхненою, помандрувати містом :))) 

Вовняна, тепла і, ще добре кострубата,  моя друга крайка:

Ткала крайку :))

Насправді, тільки навчаюсь ще й цього ремесла. Кілька днів тому вперше ткала на бердичку  з іглицею, а сьогодні закріплювала науку. Домашнє завдання. Підбирала-рахувала нитки. Добирала кольори і експерементувала- як то буде вовна з льоном… Що можу сказати, в цій справі, як і в вишивці та гончарстві,  результат залежить і від добротності та якості інструментів, і від матеріалів, і, звісно від майстерності:

Основа - вовняні нитки, звичайна пряжа для вязання. Як виявилось, занадто тонка для ткання. Все ж, варто використовувати більш товщу і менш еластичну нитку . Бо ж основою творять візерунок. Навіть, такий простий смугастий,  як у мене, вимагає правильної вовни :)) З підканням простіше, воно менш вибагливе і майже зовсім не помітне, хіба що прискіпливо поглянути на ребро крайки. Думаю, що нитка підкання має бути міцною і, можливо, трішки товщою за основу…. ну і добре було б, щоб тримала форму.