Старовинні жіночі головні убори Східного Поділля.

Каптурі та рантухи Східного Поділля.

Історія, дослідження і майстерклас як зробити каптур власноруч від Етномайстерня Коло. Величза подяка за проведену роботу  та її оприлюднення 💛💙❤️

Далі, повністю навожу матеріал з блогу ГО Етномайстерня Коло

Поки що це далеко не повна «історія життя» каптурів, але дещо нам вдалось знайти. Відразу хочемо наголосити, що нижчевикладений текст не є науковою роботою. Разом з тим, цей допис позбавлений будь-яких фантазій.

Пошук

       Вперше це вишите диво в ніжному обрамленні ми побачили у краєзнавчому музеї с.Тиманівка Тульчинського району Вінницької області. Сказати, що ми були вражені, здивовані – нічого не сказати. Світ змінився – і крапка.

    Директорка музею Любов Варварук (величезне спасибі за допомогу!) дала можливість і роздивитися, і сфотографувати ці творіння, які, як виявилося, називаються «каптур» та «рантух». 

Фото 1. Каптур та рантух, краєзнавчий музей с.Тиманівка Тульчинського району Вінницької області

«В нашому селі каптур – шапочку з простої тканини, зверху покриту вишивкою, та рантуха – легку тканину, довжиною 3,5 метра, кінці якої прикрашені нескладним орнаментом червоного кольору, виготовляли жінки, які народили хлопчиків. Коли вже дорослий юнак одружувався, рантухом покривали молоду. Молода жінка, розділивши волосся на дві половини, укладала його навхрест віночком довкола голови, підбираючи все волосся під каптур, якого обгортала рантухом і повʼязувала бантом ззаду. Моя бабка Кокошко Феодосія Трохимівна (1919 р.н.) не тільки зберегла, а й навчила мене, як правильно одягати головний убір» − розповідала далі директорка музею. До речі, там само в приватній колекції зберігся ще один невеличкий шматок рантуха… 

Фото 2. Частина рантуха з с.Тиманівка Тульчинського району, приватна колекція.

         

Пізніше Тульчинський район знову нагадав про себе. 

Саме там, в приватній колекції, зберігається ще один каптур, який було передано в спадок його сьогоднішній власниці

Фото 3. Каптур з Тульчинського району Вінницької області, приватна колекція

         Ще два каптурі і два рантухи ми дослідили у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї (щиро дякуємо за допомогу директору Катерині Висоцькій та завідуючій відділом Лілії Гальчевській). Один каптур − з села Тиманівка Тульчинського району, а другий з Лаврівки Вінницького району. Варто відразу зазначити, що вони доволі різні, як за формою, стилем вишивки, так і за станом збереження.

Фото 4,5,6. Каптур з с.Лаврівка Вінницького району Вінницької області

На фото №5 видно, що під каптур одягали кичку з конопляного прядива.

     

Фото 7. Каптур з села Тиманівка Тульчинського району, ВОКМ

Рантухи з Вінницького обласного краєзнавчого музею:

Фото 8,9. Рантух (намітка) з с.Лаврівка Вінницького району, ВОКМ

Фото 10,11. Рантух з с.Тиманівка Тульчинського району, ВОКМ

   На сьогодні, ми бачили і тримали в руках лише три цілих каптура, і всі вони походять з Тульчинського району Вінницької області.            

Заготовку під каптур і рантух з приватної колекції було продемонстровано у Вінниці на виставці автентичного одягу

Фото 12. Заготовка для каптура і рантух, приватна колекція

          

Ось фото ще одного рантуха з фондів Вінницького обласного художнього музею:

Фото 13. Рантух, ВОХМ

Фото каптура з с.Куниче Крижопільського району є в книжці Тетяни та Євгена Причепіїв «Вишивка Східного Поділля». Цей каптур було передано авторами в Музей Івана Гончара.

Фото 14. Каптур з с.Куниче Крижопільського району Вінницької області, Музей Івана Гончара

Фото каптура з Чечельницького району Вінницької області є у книжці Т.А.Николаевой «Украинская народная одежда Среднее Поднепровье».− Київ, «Наукова думка» 1987 р. 

Фото 15. Каптур з Чечельницького району Вінницької області

   Каптурі Крижопільського і Чечельницького районів дуже подібні, що й не дивно, оскільки ці райони практично межують один з одним.

     Також нам надали фотографії верхньої частини 11 каптурів, які зберігаються у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. 

Історія

           

Чому їх так мало збереглося?

      Мабуть, на це є декілька причин. На Поділлі каптурі носили «в часи обгорток (горбаток, запасок, гуньок)». 

Фото 23. Подолянки

          

Пізніше зʼявились спідниці і хустки, деякий час вони існували паралельно, а потім ці елементи одягу почали відходити.  

Фото 24.Подолянки

         На початку ХХ століття вони майже повністю вийшли з ужитку. Зі свідчень Гната Танцюри : «До 1900-х рр. зятківські жінки завʼязували («завірчували») голову не хусткою, а наміткою. Намітка – тонке доморобне полотно (1,5 м завдовжки) білого або темно-бурого кольору. Його спеціально крохмалили і викачували – прасували гарячим, круглим каменем. Повʼязували – «завірчували» теж спеціально, пришпилювали шпильками, донизу попускали в два боки довгі «крила». Місцевий піп вважав цей жіночий убір за «язичеський» і вигонив із церкви жінок у намітках. Жінки до церкви в намітках уже не ходили, але держали їх у скрині «на смерть». Старі жінки, умираючи, заказували, щоб їх поховали у намітці. Останній раз жінку в намітці в Зятківцях поховали в 1916 році.» 
(Гнат Танцюра "Весілля в селі Зятківцях",Київ, редакція часопису "Народознавство", 1998, стр.338.)

         Лілія Гальчевська, завідуюча відділом Вінницького краєзнавчого музею у своїй статті «Жіночі головні убори Східного Поділля кінця ХІХ-ХХ ст» пише: «крім білих, характерних для всієї України, на Поділлі у жінок похилого віку зустрічались сіруваті, жовтуваті й навіть чорні намітки, що було явищем винятковим.»

   

     Євген Причепій, доктор філософських наук, професор, співавтор книги "Вишивка Східного Поділля", передає спогади жінки з с.Куниче Крижопільського району Вінницької області, яка віддала йому каптура: «Вона розповідала, що носили його давно, ще за Ніколая ІІ. Під час весілля каптура перекидали через хату – хто спіймає, той наступний весілля матиме».

        Жителька села Новоселівка Гайсинського району згадувала, що в дитинстві на весіллі бачила, як молоду покривали каптуром. Це 50-ті роки.

         З фотографій, що подано вище, можна зробити висновок, що на Східному Поділлі, ймовірно, було, щонайменше, два види каптурів. Перший: фото 4,12. Каптурі на цих фото мають більший діаметр денця і, скоріш за все, трохи іншу форму. У них денце зроблено із суцільної тканини, на відміну від каптурів, де форма створюється за допомогою пришитої і вишитої смужки тканини (фото 1,3,7, 14,15, ймовірно 16-22). 

          Зверніть увагу на старовинне фото «Софія Грохольська з дітьми. У старовинних строях. Стрижавка на Поділлі 1890 рік.» Хочу зазначити, що село Стрижавка Вінницького району є сусіднім селом Лаврівки Вінницького району, звідки походить один з каптурів ВОКМ, фото 4.

Фото 25. Софія Грохольська з дітьми. У старовинних строях. Стрижавка на Поділлі.1890 рік.

Пісений фольклор

       

     Незважаючи на це, у весільних піснях збереглося немало згадок саме про каптурі та рантухи. І хоча вже давно дівчат покривали хусткою, співали все одно про каптурі:

         Ось вибрані рядки з книги Гната Танцюри «Весілля в селі Зятківцях», Київ, редакція часопису «Народознавство», 1998 рік

Біжи, мати, до комори, (2)

З скринькою поговори.

Та внеси серпаночку (2)

На доччину головочку.

Стр. 176

(очевидно, про каптур)

Ой що ж бо це та привезяно? (2)

Та на столі та покладено?

Грубе, як раднянка,

Чорне, як каглянка.

Каглу затикали

Та й на стіл поклали.

Стр. 177

(про рантух)

Ой що ж бо це та привезяно?

Та на столі та покладяно?

Як біль білесечке,

Як шовк тонесечке,

В краму набирали

Та й на стіл поклали.

Стр. 177

Каптур не до речі –

Ганчірка до печі.

Биндочка-подобочка

Пристає до лобочка.

Стр. 177

Дивися-но, дівко,

Несе сестру дідько.

Сестра з братовою

Над твою головою

Віночок іздіймати,

Серпаночок накладати.

Стр. 178

Гляди-но свого діла,

Щоб наміточка біла.

Стр.180

Каптур на полиці

Витріщив очиці.

Витріщив оченята

На наші молодята.

Стр. 180

Каптурі рогаті,

Вибирайтеся з хати.

Як будете над головою,

То виженем коцюбою

Стр. 180

Щодо рогатих каптурів: «…На тижні перед весіллям сходяться дружки чи світилки, свахи, сестри чи й так сусідки для помочі…..Миколові свахи шиють за дві-три каптури на те, що може, молода при покриванні який порве; один каптур на сміх шиють з ріжками…» стр.31

Наша кибалка – китайка,

Ваша намітка – поганка.

Нашу кибалку - на стіл,

Вашу намітку – під стіл.

Стр.180

Десь тебе, козаче,

Господь нагодив,

Що на мою головоньку

Каптур наложив.

Стр. 183

Ой виглянь, оленю,

Та з-за білого каменю.

Подивись, оленю,

Чи люта зима буде?

Чи люта, не люта,

Не така, як літо.

Вигянь-но, Наталко,

З-під тонкого серпанка.

Подивись, Натолко,

Чи лиха свекруха?

Чи лиха, не лиха,

Не така, як рідна мати.

Стр. 184       

… Не сам, не сам Микола на посаді,

Є коло нього Наталка його.

Сидить коло нього, проситься у нього:

-         Ой пусти мене на вуицю погуляти.

-         Хоть я тебе пущу, я тебе назначу,

Дам тобі серпанок, возьму з тебе лянту.

Стр. 184

Що ж бо це за зілля –

Дрібненьке насіння,

Що у день на дворі,

А ввечері на столі?

Що ж бо то за звичай –

Дівоцьке обличчя,

Що вдень у китайці,

А ввечері у кибалці,

Рано у вінчку,

Ввечері в серпаночку?

Стр.186-187

Циганка Наталка, циганка,

Захтіла собі серпанка.

Захтіла собі каптура,

В неї циганська натура.

Стр. 187

Панянка Наталка, панянка,

Захтіла собі серпанка.

Захтіла собі каптура,

В неї отецька натура.

Стр. 187

Не нашого козак повку,

Наклав кивер на головку.

Кивер, кивер, киверище –

Препоганий каптурище.

Стр. 187

Дивися-но, дівко,

Скинь той каптур к дідьку.

Роса-коса за плечима,

А серпанок над очима.

Стр.187

Ой не буде ні по-вашому,

Ой не буде ні по-нашому,

Тільки буде по-божому,

Бо тра каптура кожному.

Стр. 187

А це запис, зроблений Вірою Коваленко в селі Бондурівка Чечельницького району у 70-х роках: 

Не будь така, свашко, цікава (2)

Де ти цього каптурика взяла?

Чи ти його в місті купила

Чи ти його з ганчірок пошила? 

Чи ти його з ганчірок пошила,

Що до нього волоки вчепила?

А я його в місті купила(2)

А я його з ганчірок пошила.

А я його з ганчірок пошила,

Ще й до нього волоки вчепила.

Ще два записи, зроблені у 2017 році:

Записано Юлією Васюк від гурту жінок села Пʼятківка Бершадського району Вінницької обл. 2017 рік:

Каптур на полиці

Витріщив очиці,

Да витріщив оченята

На нашії молодята.

Записано ГО «Етномайстерня Коло» від гурту жінок у с.Новоселівка Гайсинського району Вінницької обл. 2017 рік:

Каптур на полиці,

Буяри – п’яниці:

Самі випивають,

За дружок не дбають.

«Весілля» у двох книгах книга 1, «Наукова думка» Київ  - 1970

Весілля в містечку Монастирище Липовецького повіту Київської губернії.(Східне Поділля ). Текст і музику записав І. Демченко, 1903 р.:

Після цього голову покривають хусткою або наміткою і обв’язують по голові червоним поясом або стрічкою червоною, обводячи кругом голови.

Стр. 199

Що ж бо то за звичай (2)

Дівоцьке обличчя:

Рано  у віночку,

Ввечері в серпаночку.

Стр. 199

Наша кибалка китайка,

Ваша намітка поганка;

Нашу кибалку на стіл,

А вашу намітку під стіл.

Стр. 199

Дивися-но, дівко (3)

Скинь той каптур к дідьку:

Руса коса за плечима, 

А серпанок над очима.

Стр. 200

Бояре за хустку виводять молодуху з хати, пов’язану наміткою.

Стр. 211

Весілля в селі Михайлівка Бершадського району на Вінниччині. Текст і мзику записав у 30х роках ХХ ст.. Р.А.Скалецький.:

Нехай тебе той рятуй (2)

Що серпанок готує.

Стр. 308

Десь тут наша мила, 

Що з нами говорила,

Казала приходити, 

Серпанок приносити.

Стр.318

На столі біля свашок стоїть хліб, а на ньому каптур (гарно вишитий з гарної матерії очіпок)…

Стр.329

Свашка молодого кладе на стіл каптур, а дружки зараз же:

Каптур на полиці витріщив очиці,

Витріщив оченята на наші молодята.

Хоч молода в сльозах і не дається, вони майже силоміць закручують їй коси і накладають на голову каптур, а дружки знову:

Будь, Наталко, дівка,

Скинь каптур до дідька:

Він тобі не подоба,

Не пристає до лоба,

Він тобі, як каглянка,

Ти в ньому, як циганка.

Молода кілька разів скидає з голови каптур і кидає його геть. Зрештою вона погоджуються, і тоді молодиці гарненько надівають каптур, завязують її по-молодицькому в хустку, а зверху кладуть вінок з одною чи двома стрічками, які прив’язані до чоловічої частини вікна і спускаються аж на плечі.

Стр.330

«Весілля» у двох книгах  книга 2, «Наукова думка» Київ  - 1970

Весілля в селі Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області

Опис М.М. Шубравської. Мелодії записав О. А.Правдюк. 1967 рік. Стр. 410

Кидайся ти, Таню, кидайся,

Чужим людям зав’язатись не дайся;

Дадуть тобі чужі люди догану,

Що тобі в каптурі погано.

Каптур на полиці

Витріщив очиці,

Витріщив оченята

На Танині косенята.

Весілля в селі Слобода-Яришівська Могилів-Подільського району Вінницької області.

 Записала М.А. Руденко. 1963 рік. Стр.288:

…- А в суботоньку лиш одну хвилиночку,

У неділеньку лиш одну годиночку,

В понеділочок віночок на кілочок,

На голівоньку біленький серпаночок…

         Із цих х свідчень можемо зробити висновок, що на Східному Поділлі головний убір, яким покривали молоду на весіллі називався «каптур» (інших назв не знайдено), а от що стосується рантуха, маємо й інші назви: серпанок, намітка, рантух.

Як зробити каптур та рантух

      Для відтворення східноподільського каптура нам знадобиться щільна тканина (краще старовинна, домоткана) або сучасна щільного переплетення. А також -темна тканина, бажано чорного кольору. Нитки акрилові для вишивання (можна шерсть, муліне), копіювальний папір, ножиці, голка.

        На папері окреслюэмо коло приблизно 18см в діаметрі і перемальовуємо малюнок майбутнього каптура. (Для зручності можна відмалювати чверть малюнка і перенести його на всі сторони.)

Переносимо малюнок через копіювальний папір на тканину.

Починаємо вишивати гладдю, невеликими стібками за малюнком. Не забуваємо звірятись з оригіналом.

Коли верхня частина готова, треба вишити окремо стрічку. Вираховуємо довжину :  

L = πD = 2πr

r – радіус кола

D –діаметр кола

L – довжина кола

π – 3.14

3.14*18=56.52

 Оскільки діаметр в нас 18 см, стрічка має бути довжиною приблизно 57 см + додати по 1,5см з двох боків на припуски. Наносимо малюнок на стрічку і вишиваємо.

Коли всі вишиті деталі готові, починаємо збирати каптур. 

Складаємо вишитий верх і стрічку лицем до лиця і зшиваємо швом «назад голка». Ось так виглядають дві  зшиті частини разом:

Зверніть увагу, що над лінією зʼєднання стрічки з верхом, в багатьох каптурах (фото 1, 14, 15, 16, 17) прошито по колу чорну смужку

Після цього  з темної тканини вирізаємо прямокутник. В деяких каптурах ззаду вставлено «клинчик», деякі − без нього. 

Фото двох старовинних каптурів для порівняння.

Потім робимо підкладку. В старовинних каптурах підкладка зроблена з домотканого полотна. Вирізаємо з тканини коло трохи менше за вишиту частину, а смужку − трохи більшу за вишиту стрічку, бо при зʼєднанні підкладка має невеличкі збірки по всьому колу:

Підшиваємо підкладку до чорної полоси внизу потайними стібками. В отвір протягуємо мотузку. Каптур готовий!

Фото старовинного і сучасного каптура.

Рантух

         

    На рантухи ткали серпанок - ніжний,з розрідженими нитками. На сьогоднішній день ми не знайшли тканину, яка б повністю могла імітувати старовинний серпанок. Найближчий відповідник це…. − аптечна марля.

       Основним недоліком марлі є неспівпадіння розмірів і кольору. Старі рантухи, які ми мали можливість поміряти мали такі розміри: 60х348 см (фото 10), 50х285 см (фото 8), 56х350 см (фото 1). Розмір сучасної марлі, яка найкраще підходить – 90х500 см. Краще взяти марлю, яку ви не будете розрізати повздовж, бо таке обрізання і підгортання дуже трудомістке, до того ж, краї рантуха не були обрізними (він ткався відразу відповідної ширини), тому ми вирішили за краще трохи змінити ширину. 

       

         Колір створювали за допомогою фарбування в розчинах кави, чаю, цикорію. 

         Краї старих рантухів у більшості випадків мали виткані кольорові смужки і невеличкі елементи орнаменту. Ми їх вишили.

Для того, щоб рантух гарно виглядав і тримав форму, його обовʼяково потрібно накрохмалити, висушити і випрасувати. 

До речі, вишивати краї краще на вже накрохмаленому виробі.

Каптурі і рантухи в сучасному житті

Ми відтворили 6 унікальних головних уборів Східного Поділля. Наші каптурі і рантухи є максимально наближеними копіями старовинних. Відтворення рантухів – це кропітка, повільна, але неймовірно цікава і творча робота, впродовж якої ми зробили не одне відкриття, але про це – в наступних матеріалах.

P.S. Хочемо зазначити, що вищенаведений матеріал збирався не один рік. Спочатку − без певної мети, але що далі, то більше і більше захоплює ця тема. І, як не дивно, інформації стає все більше… Сподіваємося, це лише перший крок в дослідженні східноподільських каптурів та рантухів. 

Будемо щиро вдячні за будь-яку інформацію на цю тему. 

Громадська організація «Етномайстерня Коло»

Подільський каптур: “заборонений” одяг українців

Увага! Схеми автентичних візерунків, майстер-класи з вишивки і традиційного крою від майстрів з різних куточків України та блог на офіційному сайті https://www.prekrasastudio.com/ Запрошую!