середа, 17 січня 2018 р.

Українське народне мистецтво, тканини і вишивка, видання 1960р.



Не перестаю дивуватись, як переплітаються події, знахідки, як наздоганяють вони мене в часі і просторі. Моя особиста історія знайомства з книгою "Українське народне мистецтво. Тканини і вишивка"  та її продовження.



Чим більше займаюсь вивченням та збереженням інформації про традиційну українську вишивку, вкладаючи час і частинку свого серця, тим більше я зустрічаю дива. Навіть, починаю звикати до думки, що так і має бути.





Я мало ділюсь особистими історіями і переживаннями. Ця, буде виключенням. Вперше, з книгою "Українське народне мистецтво" видання 1960р. зустрілась в бібліотеці Вернадського. 



Так, я багато працювала з фондами, намагаючись зібрати  по крихтах інформацію яка могла зберегтись в виданнях. На жаль, її дуже мало. То ж  цю книгу, з замальовками візерунків набируванням з Черкащини я зустріла як вісточку з рідного краю, яку вже й не сподівалась колись отримати. 



Потім, розділяючи мою радість, Ірина Овчиннікова відтворила ці схеми в зручному форматі і вони вже понад рік доступні для вільного скачування на сайті http://prekrasastudio.com Просто, прогорніть сторінку до низу і введіть свій емейл щоб скачати в повному розмірі та при нагоді, відшити візерунок з  чоловічої сорочки. Старовиннної вишивки Черкащини збереглось не так багато, як того б хотілось, а чоловічих вишивок - взагалі одиниці. 
                                                


В книзі написано: Набирування шиється зліва направо дуже дрібними стібками, строго по нитці, узори геометричні. Розцвітка чорна і червон, вкраплюються жовті, білі та інші кольори. Виконується ця складна за технікою вишивка вузькими смугами на маніжках, комірах і по низу рукавів чоловічих сорочок. Узор зашивають суцільно, не залишаючи фону, як бісером.



Моєї мрією стало, щоб ця "складна" техніка не видавалась складною сучасним вишивальницям і гідно повернулась в сьогоденну вишивку. Хоча б в маленьких буденних речах, візерунки які несуть пам'ять і мудрість минулих поколінь знайшли свої місце. Закладинка для ділового щоденника в подарунок молодому чоловіку, батьки якого роду з Черкащини, а сам він зараз за тисячі кілометрів звідти. Візерунок обирав сам. Вишивала - я.  Показую виворіт, він не ідеальний :) 

          


Книгу я дивом знайшла і придбала собі в переддень Різдва. І ще одним дивом було зустріти там сорочку, яку фотографувала на виставці «Музейні скарби. З надходжень 1902 – 1927 років»  в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва м.Київ
                                                 

Виставка, до речі,  триває до кінця лютого. Більше фото жіночої сорочки Східного Поділля, її історія  та повна схема вишивки в дописі від 1 грудня 2017р. Тут одне, щоб передати мої враження:


Наступна книга цієї серії: Українське народне мистецтво, вбрання. 1961р.


Зберігайте історію, творіть сучасне, традиційні візерунки поза часом.
                    
                       #ВВВідродження #всеукраїнське_вишиване відродження


5 коментарів: