субота, 11 лютого 2012 р.

Бабусині рушники. Рушники Черкащини...

Дякуючи морозам пригадала бабусю,  її стареньку хату,  до якої кожний рік на засніжене Різдво збиралась вся наша родина.... Бабуся вже не з нами, хата стоїть пусткою  в маленькому селі Черкащини. Залишидись дитичі спогади і кілька фото бабусиних рушників, зроблених мною влітку 2010 :


 Рушники  із сестрами  дістали з шафи, винесли на подвір'я:


 Шкода, що зім'яті.... а цей  завжди лякав незрозумілою мені  істотою:
 Бабуся їх вишивала після ВВ війни, привезеними з Германії нитками. Подумати тільки, вона поверталась з пекла (гостарбайтер) і думала про вишивку, нитки.......
Не давали мені спокою  ці пташечки. Ще того року відшила їх пять раз  на подарунок  всім,  вже таким дорослим онукам. На згадку про бабусину хату, про душевне тепло і турботу в якій ми виросли. 
Розлетілись бабусині птахи Світом........


4 коментарі:

  1. Яка ж, зворушлива до сліз, розповідь... На хвильку здалося, що ми онуки одніеї бабусі... Моя теж пережила Германію, саме такі, знайомі до болю широкі, викрашені в червоний, ворота мае дідусева конюшня... Бабуся теж вишивала... Але ж пташки різні...
    Еге ж, трохи інакше вишивають ружі на Рівненщині...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Що тут скажеш, така історія нашої країни, доля наших рідних....
      І при тому всьому - вишивали.
      Ружі на Рівненщині теж дуже гарні :)

      Видалити
  2. Спасибо за трогательный рассказ и за фотографии!
    А незрозуміла істота... у бабусi про неї в свій час не питала?
    Може, це такі листочкі? Або бабочка? -)

    ВідповістиВидалити
  3. Якби раніше був цей розум як зараз майже в сорок :)) то багато чого б порозпитувала і про життя, і про дідів-прадідів, і про вишивку.... а тоді не думала, що бабуся не вічна, що крім неї ніхто того не знає.... А вважала, що я сама розумна і всезнаюча.... так зараз смішно і соромно за себе юну і дурну :)

    ВідповістиВидалити