понеділок, 14 вересня 2015 р.

Бібліотека ім.М.Максимовича

Продовжую знайомитись з бібліотеками Києва і їх фондами. Така цікава виходить історія :)) Сьогодні відвідала бібліотеку ім.Максимовича, та що при Університеті Шевченка. Шукала інформацію про вишивку на території України від сивої давнини і до нині. Як на мене, то час провела зміствно:
Верхні дві книжки нагадали мені, що в церкві Спаса на Берестові  яка була родовою усипальницею Мономаховичів, в 1157р.  поховано засновника Москви князя Юрія Догорукого, який останні два свої роки княжив у Києві (а до цього ще двічі))) 
І що в Національному Києво-Печерському заповіднику зберігається багато зразків церковної вишивки, датованими від 16ст. (!)

От би їх побачити, разом з іншими скарбами….
Знайшла трохи і про форми для пряників:
 І про орнаменти Київські і не тільки:
 І про ткання:

 Ну і про вишивку, звичайно ж :))
Дізналась про складну техніку вишивки на Черкащині, але про це згодом:)) 
Сподобалось, як підписували книги до друку в 1927р.:
Порадувала  гарна Українська мова видання… Сумно, що автор не встиг його самостійно закінчити і впорядкувати. Він писав свою останню книгу похапцем, за голодних часів, в холодній хаті, за таких умов, коли працювати було майже неможливо.  Книга була надрукована вже після смерті професора Г.Павлуцького (1924р.), за активної участі Миколи Макаренка який вважав  Гр. Гр.  "найчільнішим знавцем українського мистецтва":
В ній цікаво описуюється історія і значення деяких орнаментів: Наприклад, ми зустрічаєм свастику. Не можна вважати цей орнамент за звичайну гру ліній. Він існує у багатьох алійських племін і народів; це один з найдавніших знаків віщування добра, бажання добробуту, одхилення нещастя. Він був відомий ще за найдавніших часів часів у стародавній Індії….

Так шукала я інформацію  про вишивку на території України від сивої давнини і до нині…..

2 коментарі:

  1. Дуже цікаво і дуже потрібна робота. Нажаль сьогодні ми мало знаємо не лише про значення тих чи іншіх узорів і вишивок, а взагалі про нашу национальну вишивку - всі знають лише хрестик і вважають його суто українським. Але ж хрестик не так давно панує. А скільки ж усього забуто цікавого і самобутнього. Дуже сумно, що ми стільки втратили. Це як забути хто ми і звідки. Але дякуючи вашій кропіткий роботі, пані Ольго, ми щось -таки прігадаємо. Дуже дякую Вам :)

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за відгук, дуже приємно. Тішусь, що це цікаво не лише мені. На справді, інформації дуууже мало, збираю по крихтах… і радію кожній.

    ВідповістиВидалити